Кропив’янка – це шкірне захворювання, яке характеризується появою опуклих, червоних, сверблячих пухирів.
Ці ураження можуть відрізнятися за розміром та утворювати скупчення, які з’являються на різних ділянках тіла, таких як обличчя, руки, ноги та тулуб.
Хоча пухирі зазвичай зникають самі по собі через кілька годин або днів, у деяких випадках вони можуть рецидивувати, суттєво впливаючи на самопочуття та якість життя тих, хто від них страждає.
Кропив’янка – це поширена та часто тривожна шкірна реакція, яка проявляється появою пухирів або вузликів на шкірі. Ці ураження, розмір яких може варіюватися від маленьких цяток до великих бляшок, характеризуються тим, що вони опуклі, червоні або кольору шкіри, і зазвичай сильно сверблять. Хоча це може бути неприємно, у більшості випадків кропив’янка є легкою та тимчасовою.
Кропив’янка виникає, коли певні клітини в організмі, які називаються тучними клітинами, вивільняють гістамін та інші хімічні медіатори в кров. Це вивільнення призводить до витоку рідини з дрібних кровоносних судин шкіри (капілярів), що призводить до появи характерних набряклих (опухлих) пухирів.
Основні симптоми кропив’янки включають:
Кропив’янка: підняті, добре окреслені ураження, які можуть бути блідими в центрі та червоними по краях.
Свербіж: свербіж, який може варіюватися від легкого до дуже інтенсивного.
Швидкоплинний характер: Однією з найхарактерніших рис є те, що окремі пухирі зазвичай зникають менш ніж за 24 години, не залишаючи сліду, хоча нові можуть з’являтися в інших частинах тіла.
У деяких випадках кропив’янка може супроводжуватися ангіоневротичним набряком, який являє собою набряк глибших шарів шкіри. Ангіоневротичний набряк зазвичай вражає повіки, губи, руки, ноги або геніталії та може викликати відчуття тиску або болю. Якщо ангіоневротичний набряк вражає горло або язик, це може спричинити утруднення дихання та вважається невідкладною медичною допомогою.
Види вуликів
Кропив’янка класифікується переважно за тривалістю її виникнення:
Гостра кропив’янка: це найпоширеніша форма. Спалахи тривають менше шести тижнів, і причину часто можна визначити.
Хронічна кропив’янка: діагностується, коли спалахи тривають більше шести тижнів. У багатьох випадках хронічної кропив’янки важко визначити конкретну причину, що відомо як хронічна спонтанна (або ідіопатична) кропив’янка.
Крім того, існує індукована або фізична кропив’янка, при якій кропив’янка викликається певним зовнішнім подразником, таким як:
Дермографізм: поява кропив’янки при подряпинах або терті шкіри.
Холодова кропив’янка: викликається впливом холоду.
Пресорна кропив’янка: викликається постійним тиском на шкіру (наприклад, тісним одягом).
Сонячна кропив’янка: викликається впливом сонячного світла.
Холінергічна кропив’янка: пов’язана з підвищенням температури тіла, наприклад, під час фізичного навантаження або гарячої ванни.
Поширені причини кропив’янки
Діапазон можливих тригерів гострої кропив’янки широкий:
Алергічні реакції: на продукти харчування (такі як молюски, горіхи, яйця та молоко), ліки (антибіотики, знеболювальні, такі як аспірин або ібупрофен), укуси комах або латекс.
Інфекції: як вірусні (такі як застуда чи гепатит), так і бактеріальні (стрептококовий тонзиліт).
Фізичні фактори: як зазначено для індукованої кропив’янки.
Емоційний стрес: хоча він і не є прямою причиною, він може посилити рецидиви у схильних до нього осіб.
У випадках хронічної кропив’янки зовнішня причина часто не виявляється. У значному відсотку цих випадків вважається, що причина аутоімунна, тобто власна імунна система організму атакує тучні клітини.
Діагностика та лікування
Діагностика кропив’янки в першу чергу базується на фізичному огляді та анамнезі хвороби. Ваш лікар спробує визначити тривалість загострень та можливі тригери.
Лікування в першу чергу спрямоване на полегшення симптомів та, по можливості, уникнення провокуючих факторів:
Антигістамінні препарати: це основа лікування. Вони блокують дію гістаміну, зменшуючи свербіж та кропив’янку. Використовуються як безрецептурні, так і рецептурні антигістамінні препарати.
Кортикостероїди: У більш важких або стійких випадках пероральні кортикостероїди можуть бути призначені на короткий період для зменшення запалення.
Уникайте тригерів: Якщо було виявлено певний тригер, такий як їжа або ліки, найважливішим заходом є його уникнення.
