Хоча вони досить поширені на шиї, під пахвами та у складках шкіри, шкірні висипання іноді потребують медичної допомоги. Обговоріть цю проблему з дерматологом.

Ви коли-небудь помічали невелике новоутворення тілесного кольору на шиї або під пахвами?

Це може бути шкірне утворення, пухлина, що утворюється з дерми та епідермісу, перших двох шарів шкіри.

У просторіччі їх іноді називають «кістами молочної залози», тоді як лікарі також називають їх «маятником молюска» або «фіброепітеліальними поліпами». Хоча ці шкірні утворення доброякісні, вони мають непривабливий вигляд. Однак ця доброякісна пухлина шкіри частіше зустрічається у деяких людей через кілька факторів ризику: діабет, ожиріння, вагітність тощо. Як від них можна позбутися?

Шкірні мітки: чи поширені вони і як вони виглядають?

Так. «Це дуже поширене явище: майже у кожного є одна або декілька шкірних міток», – пояснює доктор Ізабель Галлей, дерматолог. «Шкірна мітка може бути розміром з головку шпильки та досягати 4-5 мм у діаметрі».

Корисно знати: Шкірна міома – це доброякісна пухлина шкіри з родини фібром. «Немає ризику раку: вона повністю доброякісна», – пояснює спеціаліст.

Пахви, шия, складки шкіри: де знаходяться шкірні нарости?

Шкірні мітки зазвичай знаходяться в складках шкіри: «Вони особливо поширені в пахвових западинах, на шиї або в паху», – пояснює доктор Галлей. Зокрема, вони розвиваються у вологих місцях, де відбувається потовиділення та мацерація.

Шкірна мітка, родимка, бородавка: які відмінності?

Хоча родимка може бути опуклою, вона зазвичай пігментована, на відміну від шкірної мітки, яка залишається того ж кольору, що й шкіра. Крім того, шкірна мітка не є результатом вірусної інфекції, на відміну від бородавки, яка зазвичай з’являється після того, як вірус шкіри, такий як вірус папіломи людини (ВПЛ), інфікує шкіру.

Маятник молюска: які фактори ризику?

Шкірні мітки дуже поширені та можуть з’явитися у будь-кого. Однак ця доброякісна пухлина шкіри частіше зустрічається у деяких людей через кілька факторів ризику:

Люди з діабетом (особливо діабетом 2 типу): нарости шкіри сприяють стійкості до інсуліну, гормону, який регулює рівень цукру в крові.

Люди з надмірною вагою або ожирінням: «складчасті ділянки» множаться, що сприяє розвитку цих доброякісних пухлин.

Вагітні жінки: Під час вагітності розвиваються шкірні нарости, особливо навколо грудей, під пахвами та збоку шиї.

Крім того, існує генетична схильність до шкірних міток: «шкірні мітки є спадковими», пояснює дерматолог.

Варто знати. У випадках ожиріння або діабету ми можемо спостерігати появу «пластів» шкірних наростів, тобто їх велику кількість (до ста!) на одній ділянці шкіри.

А також. «Шкірні мітки досить рідко зустрічаються у дітей, тому, якщо у вашої дитини з’явилися шкірні мітки, найкраще звернутися до лікаря», – рекомендує доктор Галлей. У дітей їх можна сплутати з сумнозвісним контагіозним молюском – поширеним і нешкідливим захворюванням шкіри, спричиненим вірусом.

Шкірні мітки: які методи лікування цих міток і чи потрібно їх видаляти?

Шкірні мітки вважаються доброякісними пухлинами, тому вони не є серйозними! «Шкірні мітки можуть подразнюватися або навіть запалюватися (тобто червоніти, набрякати тощо)», — додає доктор Галлей. Проконсультуватися з дерматологом рекомендується, якщо подразнення/запалення виникає часто та/або мітка турбує у повсякденному житті, наприклад, якщо вона регулярно чіпляється за одяг чи ювелірні вироби. Те саме стосується випадків, коли міток багато та/або вони викликають косметичний дискомфорт.

Увага! «Ні в якому разі не намагайтеся видаляти шкірні мітки самостійно!» — радить фахівець. Дійсно, існує ризик інфекції (особливо якщо ви використовуєте погано очищені інструменти) або навіть значної кровотечі. Крім того, шкірні мітки можуть швидко вирости знову, якщо їх не видалить належним чином професіонал.

Як видалити шкірну мітку? Які методи лікування доступні?

У кабінеті лікаря видалення шкірних наростів може бути виконано кількома методами:

Кріотерапія. Цей метод (який використовує рідкий азот) такий самий, як і при бородавках.

Електрокоагуляція. Цей метод, також відомий як «термокоагуляція»,