У 70-х роках сервіз «Мадонна» став справжньою легендою.

Цей німецький фарфоровий шедевр був не просто посудом, а символом витонченого смаку, добробуту та статусу.

Унікальний дизайн, який привезли з Німеччини, і престижна репутація зробили його предметом мрій мільйонів радянських домогосподарок.

Давайте розберемося в історії та особливостях цього знаменитого набору.

Історія появи сервізу в СРСР

Початок німецької порцеляни

Історія німецької порцеляни почалася ще у XVIII столітті, коли майстри почали створювати продукцію, здатну конкурувати з китайськими виробами. Німецькі фабрики, такі як Meissen, поставили високі стандарти, які продовжували підтримувати навіть у воєнні роки.

Після закінчення Другої світової війни, коли радянські війська увійшли до Німеччини, німецька порцеляна потрапила до СРСР як трофей. Насамперед його привозили офіцери для своїх сімей. Серед усіх наборів особливу увагу привернув сервіз, який пізніше став відомим як «Мадонна».

Виробництво в НДР

Після поділу Німеччини, на території НДР були відновлені фабрики Kahla (Тюрінгія) та завод у Кольдіці (Саксонія). Саме вони розпочали масове виробництво сервізів «Мадонна» для експорту, включаючи постачання до СРСР.

Особливості дизайну сервізу

Декор та стиль

Головною причиною популярності «Мадонни» стала її відмінність від радянської продукції. Сервіз виглядав витончено, багато і водночас доступно для еліти.

• Барочні сцени: На посуді зображалися жінки в сукнях, що відпочивають на природі. Ці пасторальні сцени були натхненні класичним мейсенським розписом.
• Позолота: Елементи позолоти додавали наборам вишуканості та підкреслювали їхній статус.
• Різноманітність кольорів: Випускалися сервізи із біло-блакитним, біло-золотим та іншими варіантами оформлення.

Різновиди сервізів

Виробники пропонували різні формати:

• Столові сервізи для обідів.
• Чайні та кавові набори.
• Набори для спеціальних випадків прикрашені додатковими деталями.

Популярність у СРСР

Перші роки (50-60-ті)

У 50-х роках сервізи «Мадонна» залишалися рідкістю і були доступні лише вищому суспільству – генералам та високопоставленим офіцерам. Їхні дружини вводили моду на німецьку порцеляну, а сам сервіз став атрибутом елітарності.

Бум 70-х років

До 70-х років сервіз «Мадонна» став масово завозитися з НДР завдяки:

• Радянським військовим, які служили у Німеччині.
• Відрядженим спеціалістам та туристам, які вважали своїм обов’язком привезти цей набір додому.

У цей період сервіз перетворився на символ статусу. Його дбайливо зберігали за склом у стінках, виставляли лише на свята та прийоми гостей. Сервіз став обов’язковим атрибутом успішної радянської родини.

Захід сонця популярності

90-ті роки

Після об’єднання Німеччини та виведення радянських військ у 1994 році виробництво сервізів скоротилося. У СРСР почалася перебудова, економічна криза і людям стало не до розкоші. Інтерес до «Мадонни» згас, а нові моделі не знайшли свого покупця.

Сучасний стан

Сьогодні оригінальні сервізи, випущені у 50–70-ті роки, цінуються колекціонерами. Виробництво продовжується в Чехії та Польщі, але справжні німецькі набори залишилися символом минулої епохи.

Чому «Мадонна» залишається легендою

1. Якість: Німецька порцеляна славилася своєю міцністю та елегантністю.
2. Дизайн: Барочні сцени із позолотою досі викликають захоплення.
3. Історична цінність: Сервіз пов’язаний із важливими історичними подіями, включаючи повоєнний період та радянську присутність у Європі.
4. Символ епохи: Для радянських людей «Мадонна» була не просто посудом, а відображенням прагнення краси та витонченості.

Сервіз «Мадонна» – це не просто порцеляна, а справжній культурний феномен. Він символізує минулу епоху, в якій радянські люди, незважаючи на обмеження та дефіцит, прагнули привнести у своє життя красу та витонченість. Сьогодні оригінальні сервізи залишаються пам’яткою часу та рідкісною перлиною для колекціонерів та поціновувачів історії.