Люди, які живуть у захаращених будинках, яких іноді сприймають як неорганізованих або недбалих, часто страждають від розладу, набагато складнішого, ніж проста недбалість.

Синдром Діогена — це психічний розлад, який призводить до компульсивного накопичення речей, поки це не стане способом життя.

Така поведінка пов’язана не з браком сили волі чи турботи, а з глибоко вкоріненими психологічними механізмами, часто невидимими для оточуючих.

Синдром Діогена: багатофакторне захворювання

Вперше визначений у 1975 році британським геріатром Кларком, цей синдром включає екстремальну поведінку, пов’язану з об’єктами, тілом та соціальною взаємодією. Хоча він частіше зустрічається у людей похилого віку, він може вражати всі вікові групи. Всупереч поширеній думці, він не пов’язаний систематично з психічними захворюваннями, такими як хвороба Альцгеймера чи шизофренія. Фактично, приблизно у половини хворих немає конкретного діагнозу психічного розладу.

Реакція на травму: потреба в колекціонуванні

Жан-Клод Монфор, геріатричний психотерапевт, пояснює, що синдром Діогена часто є реакцією на травму, яку часто переживають у дитинстві чи дорослому віці, таку як важкий розпад сім’ї, втрата близької людини або раптова втрата орієнтації. Ці події можуть глибоко послабити людину та призвести до розвитку сильного психологічного опору, накопичення якого стає захисним механізмом.

Подібно до філософа Діогена Сінопського, який відмовився від комфортного життя та занурився у жахливу бідність, ті, хто страждає від цього, розвивають форму внутрішнього захисту через накопичення. Така поведінка символізує несвідому потребу забезпечити безпеку, відтворити захисну оболонку та відновити контроль над собою перед обличчям страху та страждань.

Наслідки синдрому та складність втручання

Незважаючи на справжні страждання, люди із синдромом Діогена зазвичай не просять про допомогу та не сприймають свій спосіб життя як проблематичний. Ця відсутність прохань робить будь-яке втручання особливо чутливим. За словами Жан-Клода Монфора, вирішальним є поступовий та шанобливий підхід, крок за кроком входити у їхній світ, перш ніж розглядати будь-які зміни.

Втручання в життя, таке як примусове прибирання без згоди, може спричинити значну психологічну травму. У деяких випадках це може призвести до серйозних розладів і навіть серйозних медичних ускладнень. Тому вкрай важливо підтримувати людину, мобілізувати зовнішні ресурси та уникати осуду, щоб сприяти повільним, але тривалим змінам.

Що робити, якщо близька людина страждає від синдрому Діогена?

Лікування синдрому Діогена вимагає часу, терпіння та координації між різними спеціалістами: родиною, друзями, соціальними працівниками, психологами та лікарями. Метою є не радикальна зміна способу життя, а радше емпатична підтримка пацієнта, повага до його темпу та можливостей.

Допомога близькій людині, яка бореться з цим розладом, – це довгий і складний шлях. Однак, якщо приділяти першочергову увагу вислуховуванню, розумінню та відповідній  психологічній підтримці,   це може поступово полегшити симптоми та прокласти шлях до безпечнішого та спокійнішого