Не маючи змоги зробити пересадку руки у Франції, Лаура Натаф перенесла операцію через Атлантику, де вона коштувала майже мільйон євро.

Оскільки раніше їй було наказано повернути 664 000 євро, система соціального забезпечення відмовляється виплатити пацієнту жодного євро.

Знову до суду щодо соціального забезпечення.

Паризька каса страхування від хвороб (CPAM) , якій було наказано спочатку відшкодувати Лаурі Натаф не менше 664 000 євро за трансплантацію рук, проведену в Сполучених Штатах у 2016 році,  не має наміру виплачувати жодного євро.

Але адвокат пацієнтки непохитний: ця жінка, якій зараз 34 роки, зазнала «відмови від медичної допомоги» у Франції.

Будучи сповненою рішучості відшкодувати шкоду, завдану її клієнту, адвокат збільшила суму позову в апеляційному порядку, вимагаючи відшкодування додаткових 322 507 євро за  ліки  та перебування в лікарні.

Слухання відбудеться у четвер, 23 червня; якщо Лаура Натаф виграє свою справу, систему соціального забезпечення можуть зобов’язати виплатити пацієнтці 986 507 євро.

У 2007 році Лаура Натаф, якій тоді було 19 років, захворіла на сепсис під час стажування в Іспанії в рамках навчання у сфері гостинності. Її ввели в штучну кому та репатрійували до Франції, але через три тижні вона прокинулася з ампутованими передпліччями та ногами. Потім її госпіталізували на п’ять тижнів, перш ніж на три місяці перевели до реабілітаційного центру, де вона адаптувалася до протезів рук і ніг. «Але мені дуже не вистачало рук», — каже Лаура Натаф, чиє повсякденне життя перевернулося з ніг на голову. «Їй допомагає доглядальниця, особливо для прийняття душу, їжі та особистої гігієни, але молодій жінці дедалі важче зносити цю залежність і те, як на неї дивляться інші», — продовжує її адвокат, пані Селлам Беністі.

Саме після перегляду документального фільму про трансплантації Лаура Натаф вирішила повернути собі руки. Вона звернулася до професора Лорана Лантьєрі, який очолює відділення пластичної, реконструктивної та естетичної хірургії в Європейській лікарні імені Жоржа Помпіду (HEGP) у Парижі. «Разом вони розпочали адміністративний процес, щоб вона могла скористатися подвійною трансплантацією передпліччя та кистей, і у 23 роки вона пройшла численні медичні обстеження перед цією подвійною трансплантацією, яка залишається надзвичайно винятковою хірургічною процедурою», – пояснює пані Селлам Беністі.

Виключено з національного списку очікування на трансплантацію

Все почалося досить добре, оскільки Регіональне агентство охорони здоров’я (ARS) дало дозвіл на трансплантацію у 2012 році. Лауру Натаф потім внесли до національного списку очікування у лютому 2013 року. Однак дозвіл ARS не був поновлений у 2014 році. «Зіткнувшись із повною невдачею у забезпеченні подвійної трансплантації передпліччя та кистей для своєї молодої пацієнтки у Франції, професор Лоран Лантьєрі був змушений звернутися до своїх колег у Сполучених Штатах, а точніше до професора Скотта Левіна, який практикує ту саму спеціалізацію в лікарні Penn Medicine Hospital у Філадельфії», – пояснює адвокат Лаури Натаф. Лікар займався адміністративними процедурами відшкодування лікування національною медичною страховкою.

І не без підстав: стаття R160-4  Французького кодексу соціального забезпечення передбачає можливість фіксованого відшкодування національною системою медичного страхування пацієнтам, які отримують лікування за кордоном, яке не може бути надано у Франції. Це залежить від того, чи пацієнт чітко продемонструє, що він не може отримати належну допомогу для свого стану у Франції, і чи медичний консультант надасть позитивний висновок.

Доля завдала Лаурі Натаф жорстокого удару, коли 10 лютого 2016 року вона отримала листа від паризького CPAM (Французького фонду медичного страхування) з відмовою у її запиті на лікування за кордоном. «Банальне, неповне та лаконічне рішення […] без необхідного письмового висновку медичного консультанта організації, не надіслане рекомендованим листом із запитом на отримання, непідписане та без обов’язкової інформації (терміни та процедури оскарження)», – зазначає її адвокат, пані Селлам-Беністі. Згодом Лауру Натаф виключили з національного списку очікування на трансплантацію органів.

Слово проти слова?

Тим не менш, Лаура Натаф отримала подвійну трансплантацію у Філадельфії в ніч з 22 на 23 серпня. Через рік американська лікарня попросила її сплатити рахунок у розмірі 1 132 337,05 доларів США, що еквівалентно 1 056 810,17 євро у 2017 році. «Відповідно до закону, вона спочатку подала апеляцію до Апеляційної ради соціального забезпечення (CRA) 28 березня 2018 року, але досі не отримала відповіді на свій запит. Потім, 30 квітня 2018 року, вона подала апеляцію до Суду соціального забезпечення (TASS), прагнучи скасувати рішення про відмову у покритті її операції в Сполучених Штатах та зобов’язати Паризький фонд медичного страхування (CPAM) відшкодувати їй медичні та парамедичні витрати, понесені в результаті подвійної трансплантації», – пояснив її адвокат. 12 липня 2021 року Паризький суд зобов’язав CPAM Парижа виплатити 765 851,05 доларів США як відшкодування частини своїх витрат, або приблизно 664 000 євро.

Зі свого боку, Паризький фонд первинного медичного страхування (CPAM) оскаржує це рішення. За словами адвоката Лаури Натаф, організація обґрунтовуватиме свою апеляцію тим, що молода жінка одночасно подала скарги до CRA (Регіональної апеляційної комісії) та TASS (Суду соціального забезпечення), що не дало Комісії достатньо часу для відповіді. CPAM також посилається на дворічний строк позовної давності для оскарження відмови у покритті від 10 лютого 2016 року. «Коли ви подаєте апеляцію щодо соціального забезпечення, у вас дійсно є два роки, щоб вжити заходів. Однак, термін подання рішення CRA так і не розпочався. Рішення про відмову від 10 лютого 2016 року є незаконним, оскільки його не було надіслано рекомендованим листом. У ньому не згадуються терміни та процедури оскарження, воно не підписано і не супроводжується жодним письмовим та обґрунтованим медичним висновком медичного консультанта соціального забезпечення. Тому апеляція є допустимою», – стверджує адвокат Лаури Натаф.

Коли газета «Capital» звернулася до паризького Фонду первинного медичного страхування (CPAM), він надав додаткові деталі свого захисту. Він заявив, що «у відповідь на запит Лаури Натаф про попереднє отримання дозволу на покриття її лікування в Сполучених Штатах, поданий наприкінці 2015 року, головний лікар Національного фонду медичного страхування (Cnam) спільно з Міністерством та Французьким агентством біомедицини направив пані Натаф до експериментальної програми в Hospices Civils de Lyon (лікарні Ліонського університету), що зосереджена на двосторонніх алотрансплантатах кисті та передпліччя, що дозволило б їй отримати необхідне лікування у Франції та гарантоване покриття». Таким чином, CPAM стверджує, що його відмова покривати витрати є виправданою, оскільки Лаура Натаф «не обрала цей варіант».

Але інформація, згадана CPAM, не була безпосередньо адресована пацієнтці. «Ми усвідомлюємо, що після прочитання листів, якими обмінювалися медичне страхування, Агентство з біомедицини, AP-HP та професор Лантьєрі між 4 лютого 2016 року та 15 лютого 2018 року, соціальне забезпечення спотворює реальність», – засуджує адвокат Лаури Натаф.

Хоча запропоноване в Ліоні рішення могло б бути альтернативою для пацієнтки, «ми розуміємо, що все ще перебуває на стадії планування, що нічого не було проголосовано, нічого не субсидується», – додає пані Селлам Беністі. Коротше кажучи, якби Лаура прийняла цей варіант, вона могла б чекати на трансплантацію кисті та передпліччя довше, ніж очікувалося. Крім того, «система медичного страхування не враховує той факт, що Лауру Натаф було вилучено з Національного списку очікування на трансплантацію в лютому 2016 року, і тому вона не має права на будь-яке альтернативне рішення, навіть якби воно було можливим: чого не можна уявити!», – зазначає пані Селлам Беністі.

Апеляційне слухання відбудеться завтра, у четвер, 23 червня, але вирок буде винесено лише через кілька тижнів, за словами адвоката Лаури Натаф. «Я сподіваюся, що правосуддя візьме своє, і що ми виграємо цю апеляцію», – каже пацієнтка, яка вважає, що її «права були порушені». Здійснивши свою мрію про дитину на початку цього року, вона сподівається нарешті залишити цей розділ позаду та присвятити себе новому життю матері.