Під час “великоднього перемир’я”, оголошеного Володимиром Путіним, загинув  24-річний захисник Іван Паламарчук на псевдо “Їжак”.

Молодий воїн з 10 років був пластуном, далі ж свідомо обрав долю військовослужбовця, а з початком повномасштабного вторгнення Росії добровольцем пішов на фронт.

20 квітня, під час ворожого нальоту, Іван закрив своїм тілом побратимів, врятувавши їм життя, сам Герой, на якого чекала кохана, загинув.

Про загибель воїна розповів український історик, політичний і громадський діяч, голова Крайової Пластової Ради Юрій Юзич.

“Під час великоднього “перемирʼя” загинув на фронті, прикривши собою трьох побратимів, 24-літній вихованець Пласту Іван Паламарчук-“Їжак”. Пластун з новацтва. Доброволець, воював в складі штурмового батальйону “Айдар”. З 10-літнього віку пластун новацького рою “Супер чортенята” відтак пластував юнаком гуртка “Білі Леви” 107-го куреня імені Петра Войновського у Пласт Чернівці. Був провідником гуртка. Пластову присягу склав 10 липня 2014 року на таборі “Батальйон Прут”, де став першуном серед підстаршини”, – зазначив Юзич.

Він розповів, що Іван був учасником багатьох вишколів, заходів, мандрівок і таборів, зокрема на “Червонодібровській Січі” та у мандрівному крайовому велосипедному таборі “Ревор”.

“Іван Паламарчук, учасник табору Ревор 2015, загинув на війні, захищаючи Україну.Ми памʼятаємо його з того літа – усміхнений, активний, з ровером, який пробивав колеса щодня Ставили ставки, скільки латок буде – здається, дійшло до 15 за день. Його виховник приймав ті ставки, а от який був приз – вже ніхто й не згадає.Іван був “свій”. Без зайвого пафосу. Його памʼятають ті, хто був з ним у гуртку, на таборах, в мандрівках, просто поруч. З ним було тепло і просто. Загинув, рятуючи побратимів. До кінця залишився людиною з великим серцем. Ванька, дякуємо за Ревор, за сміх, за доброту, за твою ватру. Тихо спи, друже”, – згадують про “Їжака” у таборі “Ревор”.

Юнак закінчив транспортний коледж. Далі ж – обрав для себе долю військового і вступив до Одеської академії сухопутних військ.

“Завжди підтримував контакт з пластунами. Під час військової служби, перебуваючи у відпустці приходив на заходи Пласту Чернівців та Києва”, – написав Юзич.

До лав українського війська Іван долучився з початком повномасштабного вторгнення Росії. Спершу служив у силах логістики. Далі ж за власним бажанням перевівся до сухопутних військ. Останнє місце служби – рота ударних авіаційних комплексів в 24-го окремого штурмового батальйону “Айдар”.

Молодий воїн брав участь в обороні Бахмута, Часового Яру, Іванівського, Константинополя та Богатиря.

“При виконанні одного з бойових завдання група побратимів-пілотів потрапила під обстріл та зникла зі зв’язку. Завдяки професіоналізму в пілотуванні дронів, Іван з побратимом знайшов поранених, особисто надав невідкладну медичну допомогу та провів евакуацію всієї групи в безпечний тиловий район”, – розповів Юзич.

А письменниця Таїсія Наконечна, дружина Івана Наконечного, у гуртку якого починав свій пластунський шлях Іван Паламарчук, додала: історія з порятунком групи українських воїнів сталася у Константинополі на Донеччині.

Попри молодий вік Іван зміг здобути авторитет серед побратимів. До нього прислухалися навіть значно старші за віком воїни.

“Завдяки холоднокровному підходу до виконання бойових задач, рішучості, зваженості та лідерським якостям, “Їжак” завоював серед нас беззаперечну довіру та повагу”, – написав військовий Олександр Мазур.

Він також розповів про обставини загибелі молодого Героя, що сталася 20 квітня поблизу селища Розлив Волноваського району, що на Донеччині під час ротації з позицій.

“Великодня ніч стала для нас фатальною, 20 квітня, у віці 24 років, наш “Їжачок” загинув. В день “перемирʼя” російські війська здійснили підлий наліт на групу наших хлопців, Ваня свідомо прикрив своїм тілом побратимів, врятувавши їм життя, але загинув сам. Честь Їжаку! Герої не вмирають!” – розповів Мазур.

Вдома на молодого воїна чекали батьки, брат та сестра, а також кохана дівчина.