Уявіть собі водія, який після десятиліть безаварійної їзди раптом відчуває невпевненість: чи він все ще може керувати безпечно?

З віком це питання стає неминучим.

Однак у Франції жодне обов’язкове оцінювання не дає чіткої відповіді на це питання.

Чи варто брати приклад з інших країн і вводити іспит на здібності для літніх водіїв?

Досвідчені, але більш вразливі водії

Ми часто думаємо, що літні водії становлять небезпеку на дорозі, але що говорить статистика? На відміну від молодих людей віком від 18 до 24 років, які залишаються найбільш вразливими до нещасних випадків, люди похилого віку старше 75 років статистично рідше потрапляють у ДТП. Однак їх слабкий фізичний стан значно підвищує ризик отримання серйозних травм і смерті в разі аварії.

Старіння природним чином призводить до ослаблення рефлексів, погіршення зору та іноді порушення когнітивних функцій. Ці зміни можуть вплинути на водіння навіть для найобережніших водіїв. То чи варто впроваджувати тести, щоб гарантувати їх безпеку та безпеку інших учасників дорожнього руху?

Що роблять інші країни для регулювання керування автомобілем літніх людей?

У Франції дійсні водійські права, що залишилися, дійсні для певних професій, загальних для водіїв автобусів. Але в інших частинах Європи є перевірки:

Італія: обов’язковий медичний огляд кожні 5 років з 50 років, потім кожні 3 роки після 70 років і кожні 2 роки після 80 років.

Іспанія, Чехія, Греція: обов’язковий медичний огляд з 65 років.

Данія, Фінляндія: медогляд з 70 років.

Нідерланди: медичний огляд кожні 5 років після 75 років.

З точки зору цих заходів Франція є винятком. Але чи означає це, що систематичні перевірки є найкращим рішенням?

Обов’язкове обстеження: ефективне рішення чи несправедливість?

Переваги регулярних медичних оглядів

Підвищення безпеки дорожнього руху: виявлення проблем зі здоров’ям, які можуть вплинути на водіння.

Профілактика: підтримка людей похилого віку в адаптації їхнього водіння.

Впевненість: запевнення водіїв та їхніх близьких у їхніх здібностях.

Недоліки

Ризик стигматизації: націлювання на літніх людей може сприйматися як дискримінація.

Втрата автономії: втрата водійських прав може призвести до ізоляції, особливо в сільській місцевості.

Логістична та фінансова складність: Впровадження універсального медичного моніторингу було б дорогим.

До більш стійкої альтернативи

Замість нав’язування водіння можна віддати перевагу більш гнучкому підходу:

Курси підвищення кваліфікації: Пропонуйте тренінги для відновлення знань і коригування навичок водіння.

Добровільні перевірки стану здоров’я: заохочуйте людей похилого віку звертатися до лікаря, щоб оцінити їхні навички без обмежень.

Адаптивні вдосконалення доріг: помітніші покажчики, спрощені перехрестя, довший час перетину тощо.

Замість того, щоб запроваджувати суворий контроль, рішення, засноване на профілактиці та адаптації, виглядає більш поважним до літніх водіїв. Зрештою, старіння не обов’язково означає втрату здатності керувати автомобілем, а радше навчитися робити це по-іншому.