Кінець людства регулярно стає предметом тривожних сценаріїв.

Між геополітичною напруженістю, ядерними ризиками та зміною клімату, кілька загроз підживлюють питання про майбутнє нашого виду.

Але математичний підхід пропонує іншу перспективу.

Дослідники використовували демографічні оцінки та ймовірності, щоб оцінити , скільки людей може народитися до можливого вимирання.

Ця теорія ґрунтується на міркуваннях, відомих як аргумент судного дня . Вона не спирається на відкриття події, яка віщує катастрофу.

Швидше, вона прагне визначити місце нашого покоління в загальній історії людства. Згідно з аналізом, опублікованим Scientific American у червні 2026 року, ця модель за певних умов оцінюється в 17 100 років.

Ця цифра може здаватися точною. Однак вона не відповідає певній даті вимирання. Автори спираються на кілька статистичних гіпотез, які є предметом дискусій серед вчених. Тому результат залежить від використаного методу та того, як уявляти собі демографічне майбутнє нашого виду.

Оцінка, заснована на кількості людей, які вже народилися

Міркування починаються з оцінки загальної кількості людей, які жили на Землі з моменту появи нашого виду. Наведено демографічні розрахунки.

Згідно з цим аналізом, ця кількість оцінюється приблизно в 117 мільярдів осіб. Ця цифра включає людей, які померли протягом історії, а також тих, хто живе зараз.

Прихильники аргументу кінця світу виходять з певної гіпотези: ми займаємо відносно звичайне місце в послідовності всіх людських поколінь.

Іншими словами, нам не слід автоматично вважати нашу еру початком історії, яка триватиме мільйони років.

Виходячи з цього припущення, модель з 95% ймовірністю оцінює, що люди, які вже жили, становлять щонайменше 5% від загальної кількості людей, які коли-небудь існуватимуть. Потім дослідники множать 117 мільярдів осіб на 20. Вони отримують загалом приблизно 2,34 трильйона людей.

Цей результат не означає, що вчені знають остаточну кількість людей, які прийдуть на Землю. Він безпосередньо випливає з ймовірнісної моделі та її припущень.

Це також не дозволяє нам визначити, яка загроза може спричинити вимирання. Ядерна війна, пандемія чи кліматична катастрофа не вважаються датованими подіями в цій формулі.

Тому ця різниця дуже важлива. Цифра 95% стосується статистичної оцінки загальної кількості людей, а не 95% точності щодо точної дати кінця світу.

Чому часовий горизонт у 17 100 років залишається суперечливим

Щоб перетворити цю демографічну оцінку на часові рамки, дослідники спираються на кількість щорічних народжень. Розрахунки, представлені Scientific American, показують рівень близький до 130 мільйонів народжень на рік.

Спостереження проводилися протягом останніх кількох десятиліть. Якщо дотримуватися цієї гіпотези, теоретичний поріг у 2,34 трильйона людей буде досягнутий приблизно через 17 100 років.

Цей графік залишається дуже чутливим до змін народжуваності. Якщо кількість народжень стабільно знижується, тривалість може бути подовжена. І навпаки, збільшення змінить результат.

Технологічний прогрес, соціальні трансформації та можливе поселення людини поза Землею також ускладнили б будь-який дуже довгостроковий прогноз.

Багато фахівців, фактично, заперечують аргумент про кінець світу. Вони вважають, що простої статистичної позиції в історії народжень недостатньо для прогнозування тривалості життя виду. Модель не описує ні адаптивних можливостей людства, ні основних змін, які могли б змінити його майбутнє.

Тому реальні ризики заслуговують на окремий аналіз. Дослідники вивчають, зокрема, можливі наслідки конфліктів, пандемій та екологічних потрясінь. Ці дослідження не дають однакових результатів, оскільки вони спираються на різні методи та сценарії.

Зрештою, оцінка в 17 100 років не є передбачуваною датою кінця людства. Вона є результатом суперечливої ​​статистичної моделі, побудованої на приблизно 117 мільярдах людей, які вже народилися, та припущеннях щодо майбутніх поколінь. Рівень 95% стосується теоретичної демографічної межі, а не впевненості в тому, що наш вид зникне в певний час.